НАРОДЖЕННЯ ПОЕТА
Східня фантазія
Коли місячна золота колиска
Тихо гойдається в небі,
Почеплена на гвіздочку зорі —
Там засипає під колискову пісню зоряної
Маленьке дитятко.
І в осіяному сонові його тільце меншає
Як білий крилатий човен,
Що пішов на край синього моря.
Тоді те світле дитя
Стає найтоншою гаметою,
З тільцем легшим, як зідхання пташки,
Коли її милий не прилітає довго на гніздо.
Та пилюжинка життя
Спускається на тонкій, злотній павутині
На тиху землю.
І коли промінь із нею ковзне,
Засвітившись в очах чарівної дівчини,
Що сидить чутко край вікна —
Та чудова матерія западає їй в лоно.
