Сторінка:Поліщук К. Червоне марево. Нариси й оповідання з часів революції. Львів - Київ, 1921.djvu/133

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Виникла проблема з вичиткою цієї сторінки
— 129 —

Пастух й Романенко в оден голос брехали, що як тільки обоз рушив підтюпцем, то в їх підводі вломилося колесо і коли вони, звернувши з дороги стали його поправляти, то їх побачила більшевицька кінна розвідка, яка хотіла забрати їх в полон. Вони випрягли коней і повтікали, а підводчика „запевне більшевики закололи“…

Очевидна брехня не тільки — що виправдала їх, але зробила лицарями всього нашого обозу. І тому Романенко і Пастух були опісля одними з перших обозних розпорядчиків і тільки їм належало право виганяти на „форшпана“. Користуючись цим правом, кождий з них мав згодом по парі „власних“ коней, з яких одна пара була колись власністю того галицького господаря, якого я думав оборонити.

1920 р., 1. вересня.

м. Товмач, (Галичина).