Сторінка:Поліщук К. Червоне марево. Нариси й оповідання з часів революції. Львів - Київ, 1921.djvu/140

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Виникла проблема з вичиткою цієї сторінки
— 136 —


„ГАНЕБНА СПРАВА“.

(Оповідання).

І.

Що то воля золота!.. Десь нічого кращого від неї в цілому світі немає!.. Недаремнож хтось сказав, що „воля, то вічна молодість“… А хто з нас не любить своєї молодости, коли так солодко і трівожно бється в грудях серце, коли в годину тяжкого смутку і горя можна розважитись веселою піснею. Заспівав і за горе забувся… Так з кожним бувало в молоді літа, але вже на старости літ нічого не подієш, — скоряєшся перед лихом. В молодости все життя стоїть впереді, а через те й родяться в душі найкращі надії на будучину, а з тією надією легше живеться на землі… Воля і молодість — дві найдорожчі річі для людини і вони скрашають собою весь смуток життя. Там, де нема волі, — дарма гине молодість, а де є воля, — молодість вічно цвіте і красується в промінню ясних почувань душі.

Але є такі закутки, де люде живуть і не відчувають того, як саме складається життя і в чому зміст його. Такі люде засниділи в забобонах давно минулого і лякаються всього нового. Такі тихі закутки людського життя куняють в своїм горі і нужді, а про те й не хочуть знати, що десь є такі сміливі люде, що день і ніч змагаються за будучину і готуються до зустрічі великого свята волі…

Та й справді, звідки могли щось знати про це якісь забуті мешканці містечка Янушполя, коли вони