— „Мартусю!“ говорила вона, „ось подивись, що отсе таке.“
— „Де? що-ж там таке?“ питає Мартуся.
— „Хиба не бачиш! он — у куточку за грубою… дивись!.. мабуть гречку будемо сіять…“
Мартуся почервоніє, швидче замете пил и скаже: „и де воно береться!.. сегодні своіми руками усюди повитирала…“
Німкиня з Сонею сіли за пяльця и щось вишивали; Джур з Жуком грали у шахи; а Рися сіла було грать щось на рояли, але, взявши кілька акордів, побачила цуценя, свого любимого „Качана“, покинула рояль и стала пустовать з Качаном: бігала по салі, дражнила цуценя, а воно, бігаючи у слід іі, гавкало. Далі, наче стріла, підскочила Рися до столика, на котрому стояли шахи, и перемішала на кону усі фіґури.
„Що се ти робиш! Рисю!..“ скрикнув Жук; а Джур мовчки підвів голову, глянув на Рисю, здвигнув плечем и тілько всміхнувся.
„Бач, що вона заподіяла!.. яка важна гра була у мене; от-от дав би мата, а вона узяла, та й попсовала! бач!..“ ворчав Жук.
— „Велике діло попсовала!.. начнете и в друге,“ шутковала Рися. „Єй же Богу не витерпіла: нудно стало дивиться на вас, як ви обидва уперлись лобами у шахи и замислились, мов про що путнє думаєте.“
— „Не твоє діло,“ одповів трохи з серцем Жук.
— „Та годі, годі, не гуди, не сердься… А ви не сердитесь?“ спитала вона Джура.
— „Ні! за що тут сердиться?..”
— „От — який ви добрий, не такий, як той Жук… он як гуде: аж губи обвисли.”
„Ганна Ивановна,” обізвався Семен до Німкині, „візьміть відсіль Рисю та посадіть іі за пяльця або за книжку.”
— „Так би то й посадить!.. отсе-б то я так и послухаю, коли не захочу!.. як раз на таку й напав!” одповіла Рися почервонівши и стала против вікна. Для неі показалось неприятним, що Семен вважає іі наче малу дитину, котру ґувернантка може посадити „за книжку“. Одначе Рися не хотіла, щоб Джур примітив, що слова Семена образили іі. Трохи згодя, дивлячись у вікно, Рися сказала: „Господи! коли отсей дощ перестане… наскучив він мені; не можна через ёго й з хати вийти… сиди наче в келіі черниця.”
— „Ви б заспівали,” озвався до неі Джур.
— „Не хочу!.. я під дощ не люблю співать.” И з сим словом Рися пішла у другу кімнату, сіла собі у куточку и стала читать.
