треба… треба іхать з Жуківки,“ сказав Джур, дивлячись пильно на Рисю.
Рисині очи стрілись з очами Джура и спустились у низ… Джуру показалось, що Рисина рука, котру він держав, погорячіла… він стиснув іі, Рися з легка стиснула Джурову руку и спитала:
— „Хиба вам так сподобалась наша Жуківка, що…“
— „Жуківка?… Жуківка для мене могла-б бути усюди… колиб…”
— „Колиб що?“
— „Коли-б зі мною були… ну, як би ёго сказать?.. жуківскі люде…”
Рися нічого не одповідала.
Танець скінчився; Рися пішла у другу кімнату, а Джур сів у куточку и замислився. Ёму й справді не хотілось кидать але не Жуківку, а Рисю. Ёму здавалось, що він любить Рисю. Кажу: здавалось, бо в тім чувстві, котре заворушилось у ёго в серці, він не дав собі справжнёго урозуміня… Посидівши, Джур піднявся и вийшов в сад. Довго він ходив по саду, довго думав, далі зразу став и голосно сказав: „так, так, так! я іі люблю!“ и знов став ходить по саду… „Що же, чи сказать ій, чи мовчать? Ні!.. лучше мовчать!.. лучше підождать, побачить, — помислить и довідаться, довідаться з вірного жерела — що за нею! Але од кого и як?.. Хиба у Семена вивідать?.. не яково!.. а не вивідавши, — нічого й говорить з нею. — Я знаю, що вона мене любить; знаю, що я ій до вподоби: знаю, що й згодиться одружитись зо мною, й стара против сего нічого не скаже й Семен згодиться, алеж треба подумать и про хліб… від одного коханя не наісись!.. Добре, коли за нею дадуть гарне придане, а коли ні, що тогді!.. у мене своіх достатків нема; практика моя… то ще журавель в небі!.. Ні! не приходиться тепер говорить Рисі…”
Такі думки сновались у голові Джура… А що думала Рися?.. Вона в ту хвилину нічого не могла думати! іі чисте молоде дівоче серце зароілось первим коханєм, тим коханєм, котре не дає нічого думати, котре не вважає на будущину, не вважає на завтра!.. воно живе тілько тимчасовою хвилею… хвилею щасливих молодих літ, свіжих сил, горячих и правдивих чувств, хвилею святоі любови!.. Єю жило й серце Рисі!..
На другий день Семен йшов на поле подивиться як сіють.
— „Піду и я з тобою,“ сказав до ёго Джур.
„Ходи, коли маєш охоту; але я піду далеко й назад вертати му пішки.”
