— „Чим сміяться,“ заговорив знов Нельговский; „так ви лучче, добродію! гаразд розберіть вашу пораду, ваше правило, та тогді и побачите, до чого воно доведе.“
— „Я давно вже розібрав,“ одповів Джур таким голосом, в котрому чулось, що він не хоче дальше спорить; але Нельговского не так-то легко було вгамовать!… стоіло тілько зачепить ёго за робоче питанє и він вже не переставав говорить поти, поки зоставався з ним хоч один чоловік, котрого він вважав за свого слухача.
— „Ні, мабуть ви не гаразд розібрали,“ говорив Джурові Нельговский; „бо коли б ви розібрали своє правило, то не проповідували б такого зла.“
— „По вашому зло, а по моёму добро,“ огризався Джур.
— „Я здаюсь на суд других: нехай другі скажуть, чия правда. Ось слухайте, панове. Пан Джур каже: „помогай кожен сам собі,“ се-б то: ні на чию запомогу не сподівайся. Щоб помогать собі, треба: раз — уміть помогать, знать чим и як помогать, а друге — кроме знаня потрібна фізична сила, потрібне здоровє. Яким же побитом, скажіть мені, помогати-ме собі чоловік темний, чоловік недужий?… Се так!… се глум, тай годі! „Помогай сам собі“ значить: коли я йдучи по дорозі бачу, що чоловік спотикнувся, впав, переломив собі ногу, не здужає підвестись з місця, я не повинен запомогти ёму и замість того, щоб одвезти ёго до дому або в больницю, скажу ёму: помогай сам собі… От що виходить з вашого правила…“
Джурові не хотілось спориться и боронить своі думки; але не приходилось же й замовчать, бо з того и Ноздроватий, а може й Лаврова, вивели б, що він остався в дурнях. Нельговский б тогді триюмфовав, а Джур любив сам триюмфовати… Він сказав:
— „Ви берете через край!… Яке хочете правило доведіть до крайности, вийде нісенітниця.“
— „Ні! є старе правило: люби ближнёго як сам себе,“ вмішався Коцюк; „доводьте се правило хоч до якоі крайности, з нёго не вийде нісенітниця.“
—- „Тривайте! тривайте! я ще не договорив,“ провадив Нельговский, стоячи серед хати в театральній позициі и махаючи обома руками. „Правило пана Джура для робітників и в загалі таки для „мужика“ — не просто правило, а приговор на смерть. „Помагай сам собі“, кажу я недужому, — ‘Рад би’, каже він, ‘та не вмію’ — „Не вмієш, так умирай!“ — „Помагай сам собі,“ кажу я голодному, „роби, працюй.“— ‘Робив би,’ одказує голодний,
