калізується в районі Угруска. Данило Галицький початково збирався зробити тут центр Забужжя. Між 1213 — 1223 рр. у місті була єпископська кафедра. Напевно, тоді ж збудовано монастир св. Данила, згаданий під 1268 р. У 1223 р. кафедру було переведено в Холм. Холм мав кам’яні укріплення, що не змогли здолати татари. Над ними панувала висока вежа — донжон. У місті були кам’яні собори св. Іоанна (єпископ Іоанн, який, на думку В. Пашуто, був одним з авторів Галицько-Волинського літопису, займав холмську кафедру в 1250 — 1260-х роках) і св. Димитрія, на оздоблення яких Данило Романович не шкодував коштів. З усіх будов у Холмі нічого не вціліло. Не вціліла і церква, де поховано Данила Романовича та його сина Романа. При розкопках у дитинці в 1910 — 1912 та 1966 — 1968 рр. були знайдені стіни прямокутної будови 38x22 м, товщина яких була близько 2 м. Схоже, що це залишки князівського терема. Знайдено рештки ще кількох будов, фрагменти архівольтів, порталів, декору, виконаного з зеленого холмського каменю, та інші матеріали[1].
Комов, згаданий уперше під 1204 р. (нині Кумов), Ухань (під 1205 р.; нині Уханьє) та Столп’є (під 1205 р.: нині Стовп’я) заступали підступи до Холма. Назва Столп’є походить від «стовпа» — оборонної вежі. За переказами, тут було три вежі, збереглась тільки одна[2]. Крайньою південно-західною фортецею Холмської волості було місто Щекарів, згадане вперше під 1219 р. Нині це м. Красностав на березі р. Вепр. Крім названих міст, західну межу заслоняли такі пункти, як Бусово (Бусівно), згадане вперше під 1248 р. як пункт по дорозі з Щекарева на Володаву, Орельськ (під 1205 р. у зв’язку з подіями на волинській границі), Охожа та Дроговськ.
На південь від Холмської волості лежала Червенська волость, так звана земля «градів червенських». Західна границя цієї волості, можливо, йшла по р. Вепр від Щекарева до Щебрешина і далі в районі р. Танви та р. Рать доходила до границь Галицької землі. Щебрешин згаданий під 1352 р. як руське місто. Нині це Щебжешин на лівому березі Вепру. Основна маса червенських міст зосереджена в басейні р. Гучви. Там знаходився і сам Червень (тепер с. Чермно на р. Гучва Грубешівського повіту Люблінського воєводства), згаданий вперше під 981 р. Збереглося два городища. Через Червень йшов шлях з Києва на Завихвіст — Краків. З того часу, як Ярослав Мудрий повернув Червенську та Белзьку волості, захоплені поляками в часи усобиць синів Володимира Святославича вони належали волинським князям. З 1180-х років Червенська волость дісталася белзьким князям, васал яких займав червенський стіл у першій третині XIII ст. Червень був прикритий містами Грубешів (у 1255 р. тут у церкві св. Миколи молився Данило Галицький), Грабовець (під 1263 р.), Тер-
