Сторінка:Пролїсок. Твори Павла Граба (1894).pdf/31

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
Сироти.

Сердешні дїти… батька взято;
Смерть несподївано прийшла…
Пекельний Ірод справив сьвято,
Пир людожерности та зла.

Не поборов страшної муки
Борець хоробрий: все хотїв
Знять до гори ослаблі руки,
В-останне стати на катів.

Сердешні дїти… вам байдуже;
Ви усьміхались, дивлючись,
Як ваша ненька рідна туже,
Слїзьми безрадісно лючись.

Бо ви не знали… Дїти, дїти!
Так тїштесь, доки ростете…
Чи довго на сьвіт вам глядїти?
Як батько може помрете!

 
На память.

Навік минули вільні годи,
В далекий край припало йти;
І от, під тяжкий час пригоди,
Мінї сестрою стала ти;

Мов ангел сяла предо мною,
Неначе квітонька цьвіла,