«Ні, ви-ж самі це казали… вона корсиканка… вона думає так, як думають усі. Ви знаєте, чого я вчора був такий смутний?»
«Ні, але з якогось часу вас опадає чорний настрій… Першими днями нашого знайомства ви були веселіші».
«Вчора я, навпаки, був веселіший і щасливіший, ніж звичайно. Я бачив, що ви такі добрі, такі вибачливі до моєї сестри!… Полковник і я поверталися човном. І знаєте, що мені сказав один з перевізників своєю пекельною говіркою: «Ви настріляли багато дичини, Орс' Антон', але ви побачите, що Орландуччо Баррічіні кращий за вас стрілець».
«То що-ж страшного в цих словах? Чи вам так хочеться бути вправним стрільцем?»
«Та хіба ви не розумієте, що цей негідник тим самим сказав, що мені не стало-б сміливости забити Орландуччо?»
«Знаєте, пане делла Реббіа, ви нагнали на мене страху́. Здається, в повітрі на вашому острові не тільки пропасниця, а й божевілля. Добре, що ми маємо незабаром покинути його».
«Але не минувши П'єтранері. Ви-ж обіцяли сестрі».
«А коли ми не додержимо цієї обіцянки, то мусимо, певна річ, начуватись якоїсь помсти?»
«Ви пригадуєте, що розповідав нам колись ваш тато про тих індійців, що загрожують владі голодною смертю, коли вона не вволить їхніх прохань?»
«Так, ви теж помрете з голоду? я цього непевна. Ви покинете їсти, а панна Коломба принесе вам такого апетитного бручо[1], що ви й забудете про свій намір».
«Ви не маєте серця в своєму глузуванні, міс Невіль; ви мусите мені допомогти. Ви-ж бачите, що я тут сам
- ↑ Ґатунок сиру з перевареними вершками. Національна корсиканська страва. Прим. авт.
45
