Das Pancatantram. Textus ornatior. Zum ersten Male übersetzt von Richard Schmidt. Lotus-Verlag.
Парафразуючи сей вступ до безсмертної „Панчатантри“, можу сказати: Пізнавши найгірші появи публичного життя на Україні по обох боках Збруча й на еміґрації, пишу отсю втішаючу серце статю:
Хто уважно приглядався нашому публичному життю в Галичині, той мусів запримітити, що аж до останніх часів рекрутувалася у нас кириня зі звихнених людей, з усяких півінтеліґентів, які не покінчили шкіл, з недоуків, які почувалися скривдженими або яких дійсно хтось кривдив. Галицька справжня інтеліґенція з університетською освітою до останніх часів не давала рекрутів кирині, памятаючи клич Франка, який він сам назвав наукою зі свого цілого життя: ідіть лавою, не ломіть рівного ряду! Було в нас багато суперечок між інтеліґенцією, але на тлі програмових і тактичних ріжниць, а не на тлі нагої кирині. І тому дійсна галицька інтеліґенція могла виховати народ, яким тепер гордимося перед світом, бо не було між нею кирині. А киринею уважаю ломаннє рівного ряду без наперед
