означених причин публичної натури й без попередніх спроб усунути означене зло.
Такої нагої кирині проти Галицького Уряду допустився др. прав Павло Лисяк у своїх двох статях у „Волі“, одній псевдонімній[1] і одній з підписом під характеристичним заголовком „Совіт нечестивих“. Пригляньмося роботі того „Совіту нечестивих“ і роботі честивого п. Лисяка.
На чолі Галицького Уряду стоїть Др. Евген Петрушевич як перший Президент Національної Ради. Титул і характер Диктатора мав він ще під сю пору тому, що нема фізичної можливости на свобідній території зібрати пленум Національної Ради, яка моглаб ухвалити лєґальне рішеннє в тій справі. Розуміючи се, покликав Диктатор Уповноважених, що творять разом з ним те Представництво, яке український нарід, держави Антанти й радянська влада називав Галицьким Урядом, а яке п. Л. називав «Совітом нечестивих“. До того „Совіту“ належать діячі з двох найбільших українських партій Галичини. До одної з тих партій належить і честивий п. Лисяк, який не предложив своїй партії наперед до вирішення справи опущення місця, яке займав як урядовець політичний, ні не дістав опісля одобрення свого кроку, ні не виступив з тої партії. Се треба ствердити для характеристики політичного виховання п. Л., що хоче виступати перед суспільністю як кандидат на „державного мужа“.
Галицький Уряд з природи річи може вести головно роботу за кордоном. І мимо важких матеряльних обставин веде її невсипущо — у двох напрямах: дипльоматичнім і пропаґандистичнім. Перший з тих ресортів доручено сеніорови галицьких діячів п. Д-рови К. Левицькому, другий (від січня 1921 р.) мені. Робота наша на очах усіх людей, які можуть її оцінити. Вже не раз навіть польська преса писала, що діяльність Галицького Уряду в
- ↑ Вдарений по пальцях, признався до неї, назвавши її — криптонімною…
