Европі и Америці більше рухлива ніж польська, хоч Польща видає на ту ціль міліярди. Як мало видав Галицький Уряд, довідається суспільність колись — з великим здивованнєм. Але тепер вичерпалися й останки фондів Уряду й він мусів звернутися до американських Українців за позичкою. І такий час вибрав собі п. Л. для своїх нападів на „Совіт нечестивих.“
Щож закидає п. Л. тому „Совітови“? Перечитайте уважно 13 сторін вісімки двох статей п. Л., печатаних дрібним друком (petit-ом), а знайдете в тім хаотичнім озері слів тільки такі конкретні „політичні“ закиди:
1. Галицька Диктатура титулує в своїх офіціяльних паперах бл. п. полковника У. С. С. Вітовського, б. державного секретаря — студентом прав. По тім закиді йде оклик „політика“ п. Лисяка: „То за це стид і ганьба їм!“ В яких паперах? Може у виказі, де була така рубрика? І що в тім злого? Чиж у революційних часах не ставали навіть королями бувші фельдфеблі (як Бернадот), а ґенералами стаєнні хлопці і чи про се нема в офіціяльних паперах найкультурніщих народів нічого? Напевно є, честивий пане! Але нема ніде такого „журналіста“, котрий за се кричавби „стид і ганьба“ Правительству… Полковника Вітовського вшанувала Диктатура виданнєм життєписи його в офіціяльнім орґані й відбиткою в книжечці (я сам писав її й видавав). А „Совітови нечестивих“ невідомий папір, в якім сказано булоб, що полк. Вітовський студент і тому Совітови зате не належаться оклики, уживані хіба на вічах, описаних у Твейнівськім кандидаті на політика.
2. Другий закид вже більший, а саме, що політична концепція Галицького Уряду, а ще більше його політична тактика діяметрально протилежні ідеольоґії п. Лисяка. Концепція й тактика Галицького Уряду відом. А ідеольоґія п. Л. була досі нікому невідома, чи радше вона повинна була покриватися з урядовою, коли він два
