побачыла, що Иванъ хазяйнуе, та й зрадила, що чоловикъ йійи хочъ трохы на розумъ наскочывъ!
Прыйшлы Святкы, а Хвеська и каже:
— Запрягай, Иване, кобылу у дрогы, та пойидемъ до мого батька у гости.
Прыйихалы до Хвесьчыного батька, роспряглы кобылу та й пишлы у хату. А Хвеська и каже Иванови:
— Ты, Иване, якъ буде батько добре угощать, такъ не йижъ, а все пышайся: покуштуй та й сыды, щобъ не подумалы, що у насъ дома йисты ничого.
Посидалы вечерять усе симейство, а зъ нымы и Иванъ зъ жинкою; отъ уси вечеряють, якъ слидъ, а Иванъ сыдыть, пышаетьця, тильке попробуе, та ничого й не йисть. Просять його батько й маты:
— Йижъ, сыночку, контетуйся, такъ якъ и дома!
— Эге, я и дома найився!
Такъ и уставъ Иванъ зъ за столу голодный! Полягалы спать, а Иванови не спытьця, бо йисты хочетьця. Качавсь-качавсь винъ коло жинкы, а дали якъ закрычыть:
— Ой, Хвесько, йисты! Ой, Хвесько, йисты!
— Та цыть, самосійный, чого ты крычышъ!
— Та йисты-жъ, кажу, хочу!
— Оце лыхо! Хиба-жъ ноччу йидять, бодай тебе пранци ззилы! Пиды отамъ у запичку есть вареныкы у макитри, я бачыла, якъ