Скоро пишовъ по-мижъ людей поговиръ, що Коровьякъ знаетьця зъ ворамы и занимаетьця конокрадствомъ. А оце недавно, якъ случылась у станыци велыка покража коней, стали Коровьяка частенько тягать у правленіе, та до полицейського, на якый-сь допросъ, и пишла по станыци балачка, що винъ попався на воровстви тыхъ коней, бо черезъ допросъ у полыціи выйшло такъ, що неначе-бъ то Коровьякъ выдавъ тыхъ коней чужымъ ворамъ.
Ну, якъ-бы тамъ не було, а тильке Коровьякъ задумавъ небезпреминно женытьця! Намитывъ винъ соби пидходящу дивку и ставъ шукать добрыхъ свативъ. Жывъ блызько коло його такый якъ и винъ козакъ, добрый його прыятель, Селыхвотъ Буглакъ; бувъ винъ чоловикъ веселый и до всихъ прыятный, добре умивъ балакать и пошуткувать зъ людьми и для такого дила бувъ якъ-разъ пидходящый чоловикъ. Поклыкавъ його Коровьякъ до себе у хату, поставывъ на стилъ пивъ-кварты горилкы, сала та пырижкивъ зъ потрипкою, а тоди посидалы у двохъ до стола. Зачала бутылочка ходыть по столи та кланятьця йимъ нызенько; кланяйетьця до йихъ зъ прывитомъ та ще й булькоче яко-сь весело, а воны беруть чарочкы у рукы, пьють горилку та й соби до неи кланяютьця, та закусюють саломъ та пырижкамы. Скоро пишла у йихъ весела мова про хазяйство, про коней та скотыну;
