ви́шнього. У тім бо столі́ттьу обнови́лась до ново́го життьа́ наро́дність укра́јінська; вік цеј ви́ростив јіјі́, ви́кохав, спромі́гши си́льними підста́вами до ро́звитку буду́чого.
А чудни́м, пона́дмірно чудо́вим о́бразом зајави́ла нове́ життье́ своје́ Укра́јіна! Не похвали́тцьа таки́м жо́дна наро́дність. До життьа́ наро́днього покликала јіјі́ пое́зија!
Спогада́ли-ж коли́, осьмі́вувавані псевдо-кльа́сиками, рома́нтики, шчо ве́штајучись помі́ж льу́дом укра́јінським, шукаучи ново́јі по́живи дльа поети́чнього ду́ха сво́го, ви́шукајуть — наро́дність? А најшли́ јіјі́, добу́ли, із темрьа́ви ві́ків ви́вели на сві́тло дне́вне.
Кому́ незві́стне вандро́ваннье Зо́рјана Ходако́вського (Адама Чарноцкого) по широ́кіј Славја́ншчині! Попомі́рьав він јіјі́, від кра́ју, до кра́ју; ві́рно обозна́чив границі Славја́ншчини всі́хдньојі; просла́вивсьа помі́ж світово́ју уче́ноју дружи́ноју, і вконе́ць довго́лі́тнього вандро́ванньа прині́с у рі́дньу ха́ту — ди́во, про котре́ само́му јому́ ј не сни́лосьа.
Етно́граф-рома́нтик (годи́тцьа так назва́ти Ходако́вського) від моги́ли і́к моги́лі вандру́јучи, запи́сував він усільа́кі рі́чи, про котрі́ ді́знава́всьа від на́роду; а помі́ж інчими зло́жив неаби́јакиј збі́рничок пісе́нь наро́дніх, помі́ж котри́ми најшла́сь неодна істори́чньа ду́ма коза́цька. Ду́ми ті́јі і співа́нньа льу́ду достали́сь до ру́к Максимо́вича в Ки́јіві, і не зальагли́ у јо́го, а оголо́шені дру́ком, розіјшли́сь по сві́тови. Наро́дньа му́за укра́інська, чудна́ простото́ју, вели́чньа си́лоју краси́ своје́јі појави́лась очам льуде́ј, і зачу́довала всіх. Дізна́лись льу́де про
