Перейти до вмісту

Сторінка:Русалка Дністровая.djvu/101

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

81

Бѣдне серце зайшло кровю
 Сльози проливаю!
Щастє знило мир розбиў-ся
 Лиш менѣ тужити
Лутче гнити в сирѣй земли,
 Як під сонцем жити! —

***

А по Днѣстру бют воўноньки
 В крутім береженьку
Ватра верх воўнь розляла-ся
 Скрізь пітьму темненьку
Сині тумани димять-ся,
 А з ватри хилит.ся
Гарна дѣва, круглолиця
 Єй свита ряснит-ся…
Красне личко блѣденькоє
 И очи чорненькі —
Розсипают-ся густенько
 Косоньки жоўтенькі —
Клекотят воўноньки бистрі,
 Глухо тихо бют-ся
По верх воўнь тумани синѣ
 Ватроў зливают-ся…
Жулин руки звѣў злегонька,
 Лице ростлѣває,
К гарній призтупиў Калинѣ
 С тиха промовляє: