Перейти до вмісту

Сторінка:Русалка Дністровая.djvu/93

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

73

Огнѣ горят по шалашѣох,
 Лехкій вѣтер вѣє
Мадей велѣў чятовати
 Густаю дебрею
Гомін далеко клекоче:
 „Вертаймо Мадею,
З верх Бескида глухий дубот,
 Бором ся шибає,
Тѣмою вихром ѣдут Угри
 Дебрь ся улягає. —
„Нѣт вертать-ся сив Мадею
 С соромом до дому;
Глухоў пущеў темноў ночеў
 Блудити по лому;
З безчестними оченьками
 Ясне сонце зрѣти,
З безчестними губоньками
 Богу ся молити;
Кіньми зорю долиноньку,
 Засѣю стрѣлами,
Переломлю вражі тучи,
 Пролю кровѣ рѣками! —
Та вже сива бородонько
 Не тобѣ ся бити —
Під зеленоў муравонькоў
 В деревищи гнити;
Не тобѣ ўже сиру землю
 Тулами стелити,
Не тобѣ ўже вражу кровцю

 Ратищом точити. —