|
∗ ∗
∗
Трублят роги жубровіи,
Сумно конѣ рзают,
Шумят тучі срѣбних стрѣлок
Та мечи брящают. —
А з байрака летит шпарко
Остроє ратище,
Заточиў ся під Мадейом
Кінѣ на колодище...
Люто кликне сивий Мадей
А дебрѣ заклекоче —
Воўком верже-сь в вражі тучи
Зубми заскрегоче.
Куда мелькие ясним мечем
Кровѣ рѣкою точит,
Куда ратищом засвище
Кінь ѣздця волочит. —
И рев лютший, мрак темнѣйший
По сирѣм Майданѣ...
Звонят конѣ брящят мечи,
Тьмют стрѣли каляні. —
А з Мадея девять стрѣлок
Ссут кровцю теплую,
З бѣлих грудей три ратища
Влекут ся землею. —
Сивий Мадей утомиў-ся
И ноженьки мдлѣют,
З слѣдів кровця виступає
Груди-ся чорнѣют. — —
|
