с Польщею повніші були дбати, щоб свою церкву и свій стан поставити в положенє менше понижаюче в прикладі до католицтва.
Король Ян-Казимир опинився в Білій Церкві. Тут коронний канцлер єпископ Пражмовський запросив до себе на бенкет деяких важнійших руських духовних и з ними разом Галятовського. Господар дому звів разом ученого православного з ученим єзуітом Пекарським, королівським проповідником: між сими останніми відбулася диспута, котру потім появив Галятовський в осібній книжочці в польскій язиці. Спір обертався коло питаня про первенство папи. Галятовський показав у сій диспуті знане церковноі историі, знакомство з отцями церкви и с творами західних богословів и историків. Докази Галятовського важкі, виклад короткий, ясний; нема лишнёі реторики. Православний духовний старався побити езуіта свідоцтвами самих західних соборів: констанцького и базелського. Против паписти, що бажав після загального принятого на заході звичаю виводити с текстів Нового Завіту, неначе б апостол Петро був висший від инших постолів Христових — Галятовський доказує, що всі апостоли були рівні між собою, що головою церкви єсть тілько оден Христос, що кождий патриярх у своій епархиі може скликати собори, зноситися з иншими патриярхами и таким способом скликати вселенський собор, що засуд церкви а не засуд одного папи або патриярха може бути непохитним авторитетом. Між иншими Галятовський так вговорював папистів, котрі говорили, що папа є конечний для скликуваня собору: „У вашого Беллярмина — говорить Галятовський — в ділі про собори, сказано, що кардинали и єпископи могуть самі скликати собори, як папа попаде в єресь або умре, або зійде з ума або втеряє свободу. Отже у вас єпископи могуть скликати вселенський собор. Тому папа не може назватися верховним володарем церкви. Згадайте, що написано в VIII. гл. кп. Царств. Коли Жиди зібралися до пророка Самуила и стали просити в ёго царя, Господь сказав до Самуила: „Не тебе вони покинули, а мене, — не хотять, щоб я царствував над ними!“ Видите: Бог розгнівався на Жидів за те, що вопи покинувши Бога свого царя, вибрали собі царем и владикою чоловіка. И тепер Бог гнівається на Римлян за то, що вони, покинувши Царя и Господа свого Исуса Христа, вибрали собі смертного чоловіка, папу, паном и монархою.“ — „Коли — відрізав Галятовському противник — ви не хочете признати головою церкви своєі римського папу, то будете мусіли мати головою мирського володаря.“
