аж до вищої школи, певна річ, усі учні не зможуть через ріжні свої здібности, нахили та життєві обставини. Через це мусить бути завжди такий обовязковий загальний мінімум освіти, який є однаково потрібний і звичайному робітникові й майбутньому професорові чи міністрові.
В штаті Масачусетсі кожний мешканець ходить до школи 7 літ, по других штатах цей обовязковий період зведено до 4½ років, і продуктивність Масачусетса вдвоє більша в порівнянні до других. Пересічно один Американець випрацьовує за день на 80 коп. (золотом). а мешканець Масачусетса на 1 р. 46 к., що за рік дає на 200 руб. більше супроти кожного мешканця по инших штатах. Так, витрачаючи 10 мілійонів долярів, 2½ мілійони масачусетських мешканців виробляють на 230 мілійонів більше, ніж мешканці других штатів, де до школи ходять лише 4½ роки, і продукція Масачусетса дає штатові в 25 разів більше супроти того, що він витрачає на продовження мінімального шкільного курса обовязкового першого ступня. Взагалі Америка добре розуміє такі рахунки, і майже всі штати за останні часи продовжили шкільний мінімум до 7–8 років, після яких діти ще користуються 4 роки підготовкою до вищої освіти. Для цього існує ціла низка ріжних шкіл, по яких ріжні наукові дисціпліни можуть задовольняти ріжнородні нахили дітей.
В Німеччині обовязковий період був 6 літ; хто після цього не продовжував навчання, той мав два роки обовязкової позашкільної науки в недільних школах або на курсах, що в ріжних галузях і напрямках всі підготовлюють до більш широкої освіти. Хто
