не можемо не звернути уваги на ці дуже впливові фактори виховання, каже Дьюс: така робота дає звичку до порядку, до витриманости, до почуття обовязку зробити щось таке, що потрібне для всіх. Раніш треба було, щоб кожний член родини виконував свою пайку роботи правдиво, спільно з другими. Така праця дає, крім того, певне знайомство з природою матеріялів, з їх прикметами й здатністю до обробки. Це все вимагає щирої спостережливости, винахідчивости, розвитку зовнішніх почуттів. Це також дає повноту життьового почуття від постійного близького звязку з родинними справами, з справами сусідів.» Дьюс надає таке велике значіння таким первинним промислам, що вводить їх у курс діяльної школи, як активні центри наукового знайомлення з природним матеріялом і тими процесами, по яких діти найкраще зможуть собі уявити поступ людської культури. Ті спроби, які в цьому напрямкові були зроблені Дьюсом у Чікаґо та його послідовником у Манчестері, мають велике значіння для виховання. Вони викликають у дітей свідомий нахил до тої чи иншої праці, яка дає скорі наслідки, результати. Ці праці дають науці практичний грунт і дуже рано привчають дитину шанувати наукові поради та помічати всю придатність науки до життя, і дають дитині змогу самій знаходити можливість задовольняти свої потреби при всяких обставинах життя. Звичайно, такі праці в нас ще провадяться по селах; наближаючи школу до хатнього побуту дитини, такі первісні знаряддя, як наша ступа, кужіль, борона з деревляних зубців, можна зробити з дітьми, порівняти з деякими подібними знаряддями сучасних народів-дикунів.
