Перше приймання, яке набірає у дитини свідомости, — це дотик до грудей матері, яка її годує і який дає першу насолоду. Тут пізнається мягкість, теплота. Уяви простору пізнаються знайомством з власним тілом, коли дитина тягне до рота і рученята і ноги. Коли муха повзе по нозі і дитина силкується знайти, де саме вона лізе та чи можна її осягнути і зігнати її — це вже початок локалізації дотика Форму дитина пізнає також через дотик до свого тіла: вигнута долоня дає змогу пізнати кульову форму мяча, коло якої-небудь каблучки, коли вона пересувається вздовж пучки. Після того дитина поволі пізнає приємні та неприємні приймання від ріжних річей: хутро викликає у деяких дітей одворот; пізнають речі холодні, гарячі, тверді, гладенькі, шорсткі й т. и. Робертсон каже, що перше психологічне, свідоме вражіння від приймання ріжних предметів, що вони суть перешкоди для необмежених рухів дитини. Так само поволі розвивається і зор. Спочатку дитина роспізнає лише світле від темного, блискуче вабить її як і сам вогонь. Далі вона починає роспізнавати коліри. Наукові спостереження ще не вияснили певно, в якій послідовности дитина пізнає коліри, а взагалі перш за все приваблює її червоний колір, жовтий, блакитний. В Мюнхенській школі робили експерименти над гостротою зору. Виявилося, діти коло 10 літ — 30 % хлопців і 28 % дівчат не знали основних колірів, краще всього вони знали білий і чорний колір. Взагалі міць приймань цілком індивідуальна. Менш відомо, як діти приймають згуки, але спостереження наші виявляють, що вже на другому тижні дитина здрігаєть-
