ся від несподіваного грюку, крику і на четвертому вже дослухається до приємних знайомих згуків. Так (у тій таки школі в Мюнхені) 20 % з новоприйшлих до школи дітей (6–7 літ) могли заспівати якусь пісню і 30 % могли повторити нову пісню, коли її один раз їм проспівано. Зор і дотик допомагають одно одному: так, дотик дає розуміння невеликого простору, а там, де він поширюється, допомагає зор. Звязок зору та дотику дуже тісний. Приймання обсягу дуже звязані з прийманням часу, а також рухів. Річ рухається — кінь іде, собака біжить — оскільки вона наближається або віддалюється, дитина приймає послідовно просторові зміни, звязані з часом, однаково, чи ми вияснюємо простір обсягом чи часом. Так, дуже часто кажуть, що село від села на годину ходу, і як французи кажуть — une petite heure. В процесі приймання добачаємо такі фактори: 1) Диференціяцію та асиміляцію чувственного матеріялу і перетворення його в певні свідомі приймання. 2) Просторове і часове відокремлення зорових і тактильних приймань. 3) Затримування їх в памяті. 4) Приймання ріжноманітних рухів, які вияснюють відносини між часом і простором. Але приймання часу досить пізно стають свідомі: діти довго не розуміють годин, доби, тижня; так само довго не відріжняють рельєфа від площини. Дуже часто приймання підпадають впливові суггестії: завдяки невеликому досвідові дитини можна легко дати їй помилкові розуміння річей — яка важча, яка більша. Взагалі в прийманнях має велике значіння аперцепція, вона стає тим більш активна, чим більше інтересу мають приймання. Найкращий роз-
