Мейман вказує на те, що педагоги завжди змагалися розвинути і дисциплінувати цю здібність. Песталоцці вимагав від дітей найбільшої концептрації уваги, примушуючи дітей одночасно провадити кілька праць: разом з якою ручною працею вони заучували вірші. Але майже ніхто з педагогів не цікавився дізнатися за типові особливости дитячої уваги в ріжному віці, а лише на цьому грунті й можна її розвинути та дисциплінувати. Тут треба розріжняти саму здібність до уваги та її стан. Стан уваги є стан піднесеної діяльности психофізичної енергії в інтелектуальному напрямку. Коли концентрація зміцнюється, в свідомості настає затримання всякої иншої діяльности, а коли вона сконцентрується на яких уявах, то вони стають більш ясними, більш свідомими, на деякий час стають центром всього психічного життя, стають деколи вихідними точками для всіх почувань і волевих рухів, а все друге ніби зникає і втрачає свій вплив на психічну діяльність. В звязку з цим можна визнати три прикмети уваги: її інтенсивність, концентрація та обсяг. Треба також знати, в яких відносинах стоять ці три прикмети уваги: чим інтенсивніша увага, тим вужче обсяг її, а чим ширше обсяг, тим менше інтенсивність. Вундт каже, що затримана увагою уява стоїть в точці найяснішої свідомости, а инші одночасні приймання перебувають лише в полі свідомости. Нам конче потрібно знати, чим викликається та чим підтримується увага, як волева, так і безпосередня. У ріжних осіб увага має ріжний індивідуальний тип. Є люде з міцною концентрацією та малим обсягом уваги й навпаки, у одних осіб увага легко
