дити найкращий шлях до його памяти. Біне робив чимало експериментів назорної памяти і визнає, що діти дуже часто помиляються, перемальовуючи форми, лінії (роблять їх більшими або меншими) в контурах гір, озер т. и. Треба давати учням певний метод для найпевнішого увласнення наукового матеріялу. Робити цікаві вправи для пригадування увласненого. Для навчання треба користуватися свіжимм фізичним і психічним станом учня: ранок, інтерес навчання, добрий метод навчання (більш об'єктивний, лабораторний), система доброго з'єднання ріжних частин наук і ріжних наук між собою, цікавий зміст лекцій, спостережень. Вірші ваблять дітей ритмом образів. З історії треба давати найважніші факти, а після деталі, і усе яскраво освітлювати, звязувати історію ріжних народів з своєю власною, звязувати з географією, економікою, щоб у розумі дитини складалося суцільне розуміння життя того чи иншого народу. Такі асоціяції дуже допомагають памяті. Треба часто викликати пригадування вже заученого матеріялу в яких-небудь нових комплексах. Кожне навчання потрібує діяльности памяти, але її не можна ставити собі за головну мету. Виховання намагається розвинути всі духовні здібности. Треба і для розвитку памяти викликати волю, бажання самого учня для втямлення, розуміння, на що воно йому потрібне. Треба матеріял науковий звязати яко мога тісніше з життям, викликати у дітей самостійну, активну обробку самого матеріялу всіх наук. Тоді память легко буде давати свою допомогу.
