«Творче уявлення», каже Селлі, «перероблює, змінює ті образи, що ми їх раніше отримали, в нові уяви. Чим з більшої кількости образів дитина може утворити свою уяву, тим ця уява буде повнішою, яскравішою». Спочатку у дитини виникають окремі спомини, окремі елементи колишніх приймань (спринять). Поміж них дитяча думка шукає придатного матеріялу для утворення чогось свого власного чи мистецького, чи технічного. Рибо визнає уявлення за головну і найвищу форму розумового розвитку. Воно працює в двох напрямах у дітей: 1) творить гри (забавки), вигадує казки, поширює зміст слів; 2) в ньому складаються зарідки всіх нових думок, сміливі спроби абстрактних пояснень світових з'явищ. До початку культури людина живе більш за все уявленням, складає міти (мифи) за богів, словесні метафори, казки, анімує (вдуховляє) всю природу, живе антропоморфізмом серед химер свого уявлення. Легенди утворюються шляхом змішення міта з реальною правдою. Здібність творчости психологи пояснюють перш за все тим, що уявлення є активна здібність і викликає у людини ріжні бажання, змагання, які і перетворюються в ті чи инші витвори. Крім того, уявлення самовільно пробуджує ті чи инші о́брази, що затрималися в свідомости, і перегруповує їх в нові комбінації, з яких утворює нові комплекси. Таким робом, уявлення провадить дві ґрунтовні операції: негативну підготовчу (дизасоціює групи річей) і позітивну — саме творчу. Образи в уявленню, дякуючи
