лабораторія нових методів, нових дослідів над дитиною. Бо, де б дитина не виростала, чи в родині, чи в школі або в иншій дитячій установі, для того, щоб виховання її провадилось найкраще, конче потрібно, щоб її добре розуміли, щоб знали її індивідуальні нахили, здібности, склад характеру. Оскільки таке знайомство в родині провадиться більш-менш випадково, інстинктово, там, де є уважливі батьки, що додивляються до своїх дітей і рахуються з їхніми особливостями, остільки в школі та в других дитячих установах спостереження провадяться науково, систематично, і на грунті їх дається те чи инше задоволення ріжним нахилам і темпераментам дітей. І це нам виявляє, що перший наш обов'язок перед нашим вихованцем — це психологічне знання дитини. Це розуміли вже здавна. Коменський (в XVII в.) добре вмів заглядати в душу дитини. На його думку, вихователь далеко не пан природи, а лише її слуга. Локк казав: «Стрілка характера завжди хилитиметься в той бік, куди її первісно нахиляє природа. Треба знати дитину, які в ній панують змагання і пристрасти, чи вона спокійна, чи гаряча, боязка чи смілива, чи одверта чи ні, бо відповідно цим рисам, ви маєте так чи инакше поводитися з нею, давати вихованню той чи инший напрямок. Між душевними рисами людей стільки ж одмін, як і між їхніми обличчями, тільки зовнішні одміни краще виявляються; але мала дитина ще не вміє показувати себе нещирою, через це і ліпше знайомитися з дітьми в їхньому ранньому віці, коли вони ще не ховаються ані з своїми дефектами, ані з доброчинностями.» Але за часів Коменського та
