переведення кожної справи, учні тут найкраще навчаються виконувати свої обов'язки, розуміти товариське єднання і як усім укупі підлягати одному законові, змагатися до осягнення однієї мети, бажаної не для одного учня, а для цілого колективу. Таке самоврядування в маленькому масштабі можна роспочинати з дітьми 6–7 літ — в старшій групі дитячого саду. Щодо так званого дитячого суду, то ним треба користуватися дуже обережно, бо діти істоти занадто імпульсивні і не завше можуть справедливо ставитися до своїх товаришів, занадто підлягають суггестії, настрою. Конче потрібно, щоб у раді учителів брали участь учні і мали б право вставити своє слово чи в осуд, чи в оборону товариша: це вже привчить дітей до уважливої критики, до морального розуміння добрих і поганих вчинків і до можливости ставитися до них з найбільшою об'єктивністю. Таке громадське виховання, роспочате в наймолодшому віці дітей, дійсно дуже сприяє тому, щоб з них виховалися свідомі майбутні громадяне з правильно розвиненим розумом, з мужністю в обороні прав і своїх, і свого гуртка, з справедливим відношенням до товаришів і свідомим почуттям своїх обов'язків.
Додаємо для учителів дуже цікаву анкету німецького педагога Шнайдера для спостережень над індивідуальностями учнів. Цікаво було б хоч декілька таких анкет зробити у нас, щоб вияснити пануючий серед наших учнів психологічний тип. Анкета поділяється на кілька частин, і можна робити спостереження хоча б окремо в напрямку тої чи иншої частини.
