від перших днів життя, розвиток змислів (зовнішніх почувань), асоціяції ідей, перші емоції. Сприяли розвиткові дитячої психології і загальні психологічні досліди Биша (Recherches physiologiques sur la vie et la mort), Кабаніса — «Отношенія между физической и нравственной природой человѣка (1865 г.)». Великий поступ дала нова для того часу наука — ембріологія, порівнюючи біологічні досліди Лямарка, Дарвіна, а також винайдення закону еволюції. Обсяг психологічних дослідів поширився методом порівняння і генетичним методом. В 1859 році з'явилася праця Кусмауля «Спостереження над духовним життям новонарожденої дитини», а в 1882 р. дуже цінна праця Прейєра «Душа дитини», яка вже дає певний метод, як саме досліджувати душу дитини. Тут уже перемагала над фізіологією сама психологія, але тільки Герборт перший докладно вияснив тісний звязок між психологією дитини і педагогією; він вияснив можливість вживати природознавчі методи для досліду душевних з'явищ. Доходили вже до таких сміливих думок, як от, що «закономірність душевного життя цілком подібна до закономірности рухів зірок на небі» і почали до психології пристосовувати математичні способи і ріжноманітні вимірювання. Гельмгольц, Вебер перші почали користуватися експериментом. Визначний психолог Вундт значно посунув науку психології вперед своїми експериментами і спостереженнями. Другі учені — Крепелін, Біне, Шарко пристосовували методи дослідів душевних хвороб до психічного життя дитини. Стенлі Холль поширив терен спостережень шляхом анкет, що їх провадили вчи-
