й з ким саме живе дитина, але цей вплив визнається наукою слабішим за вплив спадщини. Тут уже виступає деяка свідомість і нам треба звернути увагу на те, як вона потроху виробляється в дитині.
Жадна дитина не піддається пасивно впливу оточення: вона бере з нього те, до чого прагне її індивідуальність. Не дурно Ґете казав: „Höchstes Glück der Erdenkinder ist nur die Persönlichkeit.“ Дитина скрізь виявляс свою активність, вона є дослідувач, що самостійно перероблює свої приймання; і нражіння від оточення і скрізь інстинктом самоохорони силкується забезпечити себе від усього неприємного й шкідливого для її розвитку, для її гарного самопочуття, і схоплює та вміє використувати для її добробуту.
Перша свідомість дитини виявляється почасти в емоціональній формі — у визнанні приймань, які викликають задоволення і які викликають страждання. На цьому грунті пізніше виникають бажання і небажання, змагання й одворот, шукання й ухиляння. Пізніше ще ці процеси набирають розумової оцінки затвердження і зречення, визнання й одмовлення. Усім цим першим розвитком дитини керують три процеси: аккомодація (пристосовування), переймання та звичка. Історія життя організмів — каже Балдвін — наперед відгадує з самого початку їх існування деякі умови, що дають організмові приємні приймання (так звана «гедонічна свідомість»). Емпіричний аналіз приємних вражінь і вра-
