«1. Як би людина з самого раннього віку не мала інстинктової здібности до переймання, то кожна окрема особа мала б утворювати всі ті культурні придбання, що їх людність придбала вже; не було б жадного поступу; 2. Переймання є засіб, що їм природа-мати розвиває мишлення. Переймання часто дає змогу виявитися у дитини ріжним талантам і здібностям, які без того не осягли б свідомости. Дюрер, Рафаель, Шілер роспочали свою мистецьку діяльність з переймання чужих мистецьких зразків. 4. Діти переймають усе, що викликає їх інтерес, переймають добре і зле, прекрасне і негарне. Це для них джерело великої насолоди фізичної, інтелектуальної, естетичної й етичної, і треба, щоб вони в свойому оточенню бачили як найбільше краси й добра. 5. Він сприяє розвиткові спільности, зближення людей і дає перший елемент моралі: слухняности Й почуття. Тард справедливо каже: La société с'est l'imitation (громадянство то є переймання). Для утворення етичних уяв найбільшу ролю грає так зване внутрішнє переймання, бо всяке співчуття можливе лише тоді, коли ми цілком з'єднуємося з тією особою, чиє горе або радість ми переживаємо, коли ми внутрішньо переймаємо її становище. Це внутрішнє переймання виявляється зовнішніми емоціями. Діти плачуть, коли бачуть сльози, сміються, коли бачуть веселі, з усмішкою обличчя. Відомо всім, як діти захоплюються оповіданнями і плачуть у трагічних випадках, радіють щасливому закінченню. Ліпс каже: «Найвищий моральний розвиток виявляється в здібності в самому собі рефлектувати всі речі, усі особи в їх справжній вартості. Щоб бути моральним
