бачити, що серод учнів такого віку вже можна провадити соціяльне виховання, провадити навчання історії соціології, прилучати дітей до гуртової праці на користь усього громадянства.
Не треба все ж таки забувати, що оточення дає дуже часто й небажані впливи, цілком негативні напрямки, нахили до злочинства. Рума каже, що взагалі вплив соціяльного Й фізичного оточення утворює середні типи людей, нівелюючи, уніформуючи характери: усі переймають один від другого одіж, звичаї, роспорядок дня. Лише в деяких випадках обставини дитячого життя складаються так щасливо, що сприяють суцільному розвиткові індивідуального характеру й дають цілком гармонійну, бажану для суспільства постать. Так сприятливо склалося виховання таких видатних людей, як Монтень, Ґете, Ламартин. Але разом з цим бачимо, що умови дитинства складаються иноді так, що вони викликають лише найгірші неморальні нахили, утворюють видатних злочинців, з атрофією всякого морального почуття. З спостережень над 1589 малолітніми злочинцями 316 не мали батька, 298 не мали матері, 614 були круглі сироти, 577 мали батьків п'яниць, 219 були занедбані, бо мати заробляла поза рідною хатою, і 30 мали батьків злочинців. Усі вони виростали в неприємному осередкові піяцтва, сварок, злиднів. Міцно впливало на цих занедбаних родиною дітей і те товариське оточення, в яке вони природно вступали і де цілком ігнорувалися всякі моральні директиви. Тут уже панував не лише звичайний вплив переймання, а й найсильніша форма волевого підлягання — цеб-то суггестія — внушення. За
