двома завданнями — зберегти міцну індивідуальність і не ламати особу, індивідуальність дитини, захистити її від уніформуючого впливу гуртової суггестії. Без сумніву суггестію треба поставити в шлюзи, але не зрікатися цілком її впливу, бо для морального виховання вона відограє велику ролю, і нам, педагогам, треба звернути увагу на такі факти: 1) Суггестія грунтується на вірі та авторитеті, на браку критики й розсудливости. Слабі, безвільні діти та неосвічені люде легко підпадають суггестії. Для охорони від суггестії треба виховати самостійну думку, розвинути спостережливість, поширити й поглибити знання, зміцнити волю та увагу дитини. 2) Суггестія може бути корисною, коли між учителем і учнями панують найкращі щирі відносини і коли вчитель ніколи не зловживає довіррям дітей, а навпаки підносить настрій свого класу для цікавих і корисних завдань. Щоб не пригноблювати слабих учнів учитель має визнавати їх найменший успіх і яко мога менше їх осуджувати. 3) Треба зміцняти в дітях їх віру в те, що вони здібні і до добра й до науки. 4) Те, що вчитель хоче суггестувати, мусить бути цілком можливим для дитини і має бути щирим переконанням самого вчителя і бути справедливим. 5) Суггестія може викликати почування тепла й холоду, уяву, вчинок, нахил, волеву реакцію, віру в себе і зневірря, сумнів, слабість, нездатність. 6) Шкільний клас можна розглядати, як соціяльний організм, і треба з увагою слідкувати за його настроєм, щоб направляти його, як найкраще. 7) В суггестії можна бачити первісний початок дитячої слухняности. Балдвін каже за цей початок слухняности: «Ди-
