ників — 4, заіменників — 24, окликів — 5, усього 642 слова. У дитини 5½ літ: предметів — 883, дієслів — 321, прикметників — 236, прислівників — 40, заіменників — 22, приіменників — 20, злучників — 6, окликів — 1, усього слів 1528. В цих словниках дуже багато спільного з словниками дикунів. Для нас вони мають значіння і для спостережень над утворенням ріжних уяв у дитини, а також і для того, щоб зрозуміти, якого словника бажано додержуватися в наших найперших оповіданнях для дітей, щоб уникати тих причастій та дієпричастій, яких цілком немає в словниках дітей. У малих дітей не завше йдуть паралельно словесний і інтелектуальний розвиток, але далі ближче йдуть. Вплив оточення визначний. В кожний момент розвитку у дитини є запас цілком ясно увласнених слів і декільки таких, значіння яких для неї неясне. Абстрактним уявам часто бракують терміни, і дитина каже: я знаю, але не можу сказати. Часто час висловлюють, як простір, і навпаки: I drank my milk in front of my dessert. I played on the Street in front of the Kindergarten time[1]. Навчання літер не має жадного ані психологічного, ані інтелектуального грунту, так кожній літері бракує індивідуальности, що дитині тяжко і некорисно їх вчити кожну ізольовано, краще починати з слова, а не з речення, бо дитину цікавить, яке слово виявляє такий предмет. Яко мога швидче переходити від слів до речень, щоб дитина думала реченнями, щоб речення ставали як одиниці, щоб не сидіти
- ↑ Вираз in front вживається і перед десертом і перед «часом дитячого сада».
