над поодинокими словами, а зацікавлювати в цілому, встановлювати синтетичні, а не аналітичні методи думання.
Hiawatha is an Indian boy — Гайявата є індійський хлопець — вихідне речення для початку навчання грамоті. Цікаво також спостерегти, яке саме значіння діти надають тому чи иншому слову, що вони вживають, бо це пояснює, оскільки ясні уяви утворюються у дитини з вживанням того чи иншого слова. Пані Вольф записала 215 слів, за які вона роспитувала дітей; їх відповіді були досить пеясні, так: «Що таке горіх?» — Це щось таке, що має лушпайку, і дуже смашне. «Що таке молоко?» — Щось подібне до сметани. «Що таке каблучка?» — Те, що Ви носите на пальці». Такі відповіді давав 6-літній хлопець. Такі ж запитання ставив Біне і мав такі відповіді від дітей приблизно того ж віку: ніж — це, щоб їжу різати; птиця — це ластівка. Цікаво також те, що діти дуже тісно звязують кожне назвисько з предметом. Можна провести правдиву паралель між дітьми, сучасною народньою масою і дикунськими народами в тій таємній силі, яку вони всі надають слову, грунтуючи на цьому заговори, чари і т. п. Згадаймо початок Біблії: «В початку було слово і слово було Богом.» Для дитини слово — велике джерело знання. Дуже поволі дитина увласнює абстрактні уяви. Складання цілих речень коло 20–21 місяця, навіть на 18–15 починають з складання кількох речівників, або дієслів: тато корж (тато має корж), молоко бах ковдру, тато фуй! Взагалі, спостерігаючи утворення речень дитиною, можна бачити, якою тяжкою розумовою працею дитина опа-
