Пан начальник і радні стали Процеви в горячих словах дякувати, що так сьміло громаду боронив та не дав єї скривдити. Оден тільки радний гайдамака, котрий все і всюди любив протестувати, покрутив щось носом тай каже.
— Слухайте-но пане Процю Кривовязий, та менї оно здає ся, що на такий спосіб то ми будемо більше платили…
Пан Проць Кривовязий змірив його зором вовка, здвигнув згірдно плечима та процїдив важко крізь зуби:
— А відколиж то мій панцю стало три більше як чотири?!
— Пан Проць мають рехт! мають рехт! — заревіли пан начальник а з ним всї прочі радні — мають рехт! Не дармож вони пан Проць Кривовязий радний повятовий.
Львів 20. IV. 1904.
Іван Штудерний, ученик пятої ґімназияльної кляси, спродавав стару камізельку. Була она ще цїлком добра, тілько двох передів бракувало, але за те були дві цїлїсенькі кишенї, честь і слава кождої камізельки.
Коли він зачав єї спродавати то його товариші підняли великий сьміх.
