ясна на сході зірниця, і з кожним роком усе ближче підходить… Хоч сувора дійсність і досі ще важким лежить тягарем на нас, але деякі симптоми грядущої волі, або краще — самопізнання громадського, що згодом дасть і волю, — ми вже можемо добачати навіть під нашим хмарним небом: навіть у нас, здається, на світ благословилось!..
Сорок літ (26 лютого) минуло від смерти великого борця за волю, а на тиждень раніш (19 лютого) й сама воля святкувала 40-ві роковини свого нарождення. Доля немов навмисне зв'язала ці два великої ваги історичні факти, щоб потомним поколінням не легко було забути той внутрішній неподільний зв'язок, що буває між діяльністю таких людей, як Шевченко, та новими, кращими, обставинами життя. „Борітеся — поборете“ — немов каже доля: Шевченко цілий вік свій боровся проти кріпацтва, проти рабства в його найпростішій, примитивній формі, і поетове слово потужне не пішло марно: огидливий інститут, що давав одній людині право над тілом другої, на-віки впав. Стійте ж і ви за свої ідеали — й ви досягнете їх: упадуть і більш розвинені форми рабства — рабство духа, — все те, що пригнічує дух людський.
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син і буде мати,
І будуть люде на землі…
Сорок літ минуло… Люде, що раз-у-раз дбають і турбуються про звичайні, буденні справи, ці люде мають потребу хоч инколи оглянутися кругом себе, забути хоч на годиночку про те буденне життя, спочити душею від його на чомусь тривкішому. В цьому певне й криється психологична
