ватажком рідного письменства, українським бардом, на якого дивились люде, як на національного, мовляв Куліш, пророка. В Київі знайшов Шевченко цілу вже громаду ентузіястичної молоді, а на чолі серед неї Костомарова та Куліша, і на якийсь — правда, дуже короткий — час Київ робиться центром українського життя, тим живцем, стукання якого розноситься по всій Україні. Тут, серед згаданої громади, повстають і перші свідомі зародки громадсько-політичної програми українства, яка своєю глибиною й широтою попередила де в чому ідеї навіть пізніших часів і наложила свою печать на все наступне українське письменство. Цей новий напрям українського громадського життя виявився в организації Кирило-Мефодієвського брацтва, а в письменстві найкращим його заступником зробивсь Шевченко.
Київ — історичний і природний центр України — був найзручнішим місцем, де б могли прокинутись серед українців нові думки. І давня історична традиція цього культурного огнища, що нагадувала про діяльність старих брацтв і ними зв'язувала сучасне з першими початками культурного руху, і становище його географичне — по середині української землі коло найбільшої її артерії, Дніпра — все це тому як найдужче сприяло. Тут, як писав близько того ж часу Гоголь, „дѣялись дѣла старины нашей“; тут стрівалися між собою аж три слав'янські національности — корінна місцева українська, дужа своїм впливом польська й офиціяльна російська, і це вже одно навівало думки про по-
