забруднено пам'ятника! І щоб оправдати це, пущено патьоки брудних наклепів та безсоромної неправди. Дубельт, що сам провадив слідство й сам робив допити братчикам, запевняє раптом що „ніколи не мав ніякого діла“ з Шевченком! Дубельт критикує художні твори! Дубельт виступає навчителем моралі і вдячности!.. Це вже одно може занадто характерно для философа в жандармському мундирі, але ще нахабніша та брехня, на яку пустився цей оригинальний прихильник письменства. За причину кари на Шевченка він виставляє Шевченкову невдячність: його, мовляв, царська родина з кріпацтва визволила, а він малював непристойні карикатури на своїх доброчинців. Тим часом у всьому слідстві не знаходимо й малого сліду про те, що у Шевченка знайдено якісь політичного змісту малюнки, скрізь мова тільки про „самые дерзкіе стихи“, а вже б „ІІІ отдѣленіе“ не помилувало б і не покрило „злочинця“, як би справді в додатку до віршів знайшло ще й малюнки. Та й сам Шевченко про своє визволення з кріпацтва та причини заборони малювати на засланні подає зовсім певні відомости. „Бездушному сатрапу и наперснику царя, — пише він у щоденних записках, — пригрезилось, что я освобожденъ отъ крѣпостного состоянія и воспитанъ на счетъ царя, и въ знакъ благодарности нарисовалъ каррикатуру своего благодѣтеля. Такъ пускай, дескать, казнится неблагодарный! Откуда эта нелѣпая басня — не знаю. Знаю только, что она мнѣ не дешево обошлась. Надо думать, что басня эта сплелась на конфирмаціи, гдѣ въ заключеніи приговора сказано: „строжайше запретить писать и рисо-
