ри“[1]. Виправлено теж оту плутанину, яка була на стор. 233–241 попереднього видання, де до поеми „Утоплена“ приточено кінець „Пустки“, а до „Пустки“ кінець „Утопленої“. Зате велика хиба нового видання, як рівняти навіть до попереднього, та, що тепер не показано виразно, де кінчається одна поезія й починається друга, — особливо, коли, як це досить часто буває у Шевченка, поезії не мають заголовків. У попередньому виданні кожна поезія починалася з великої штучної літери, в новому цього немає, тим то в деяких місцях окремі поезії зовсім не розмежовані й зливаються в одну. Так напр., на стор. 274 надруковано „Вечір“, а зараз на 275 — „За байраком байрак“ — без жадного розділу, — виходить, немов ще одна поезія. Те ж саме на стор. 256–257, де поезія „Не женися на багатій“ і „Не завидуй багатому“ злиті в одно, або на 531–532 „Марку Вовчку“ і „Мій Боже милий“… і т. и. З другого боку частини однієї поезії розмежовано такими само знаками, як і окремі поезії, й таким чином виходить, напр., що „Княжна“ розпалася на три окремі поезії. Словом — і тут недогляд.
Нарешті ще кілька слів про правопис. Останніми часами на російській Україні такі форми, як „вештається“, „журиться“ — мало не по всіх виданнях пишуть з єрчиком. „Кіевская Старина“, мабуть за-для оригинальности, пише скрізь „вештается“, „журытся“ і т. и. Коли яка-небудь форма, або правописний спосіб уживається скрізь одна-
- ↑ Поезія ця теж не Шевченкова; про це дивись „Русскій Архивъ“, 1887, ч. 6, стор. 258.
