1911, коли настануть 50-літні роковини смерти Шевченка й коли твори його, відповідно до російських законів, зробляться громадською власністю, лишається тільки 12½ років. За цей час ледве чи розійдеться 60000 примірників, — а стільки саме надрукувала „Кіевская Старина“: 50000 пр. дешевих і 10000 дорожчих, — і у всякому разі можна рахувати, що це вже останнє до того часу видання. Коли минеться особиста власність на твори Шевченка, тоді чимало крамарів почнуть видавати „Кобзаря“ і друкуватимуть, певна річ, з останнього видання з усіма помилками й недоглядами. Сотні тисяч недоладно виданих „Кобзарів“ розійдеться поміж читачами, ширячи скрізь непевні відомости про поета і його творчість. Редакція „Кіевской Старины“ могла була б і цьому запобігти, як би совістно взялася до видання.
- 1899.
