Habent sua fata libelli: книги, як і люде, мають свою долю… І часто їхня доля — долю їх творців нагадує, немов частка авторового духу перейшла в його книгу й позначила їй той самий шлях, яким ішов і письменник. Та це й натурально, бо таки й справді книга, а надто книга великого майстра слова, вживляє його дух у собі й довго ще будить ті самі почування у людей, що за живоття викликала особа її автора. Ось перед мене лежить „Кобзарь“ останнього (С.-Петербург, 1908) видання, і дивлючись на цю книгу та перебіраючи в думках, що довелось „пережити“ книзі з цим популярним заголовком, мимохіть і долю самого її автора згадуєш: „геніальный горемыка“ і по смерти, в своїй книзі, „горе мыкалъ“, як і за життя, так що історія його книги чудовою ілюстрацією може бути до його „горемичної“ біографії… Бо таки й правда: habent sua fata libelli.
Особливо цікава буває доля книг у нас, де в життя письменників та і взагалі в справи літературні так часто втручається стороння, але за данних обставин непереможна сила, що порядкує тією долею по своєму, не зважаючи на ідейні по-
