кидати з читанок, бо инакше дітям грозить „погибель вічна і дочасна“… І як я вже згадував, під флагом „неморальности“ багато дечого з „Кобзаря“ мало не до останніх часів у Галичині викидалося, а то й перероблялося…
Пропала книга!.. Туподумство людське й страх перед вільною думкою поховали її й висипали були над нею високу могилу з отаких фактів, як ті, що я тут на зразок понаводив. І думали гнобителі та „растеряєвці“, що на віки вічні поховали вони велику книгу і що не встане вона з-під гори насильства, зненависти й туподумства. І лежала під ними велика книга, того сподіваного часу дожидаючи, коли можна буде їй вийти на світ широкий — цілій і не покраяній темною силою та „растеряевскимъ невѣжествомъ“.
І сподіваний час таки прийшов — книга знайшлася. Останніх два видання „Кобзаря“, що вийшли торік і сього року в Петербурзі — це та ново-знайдена книга, що на цілі десятиліття була пропала. Тепер ми маємо вже повного, не покаліченого Шевченка і може хоч аж тепер минулись для „геніальнаго горемыки“ оті муки, що й по смерти його не покинули. Громадянство в Росії й за кордоном уперше має змогу взяти до рук не сфалшованого, а справжнього „Кобзаря“ й упиватись натхненним словом його. Ідея, думка людська подужала і сліпу силу, і „растеряевское невѣжество“.
Книга знайшлася. Бажаємо ж їй знайти ще й простий та незабарний шлях до серця тих милійонів люду, що як роси з неба ждуть-дожидають правдивого, гарячого, великого слова про те, що
- 1908.
