Цю сторінку схвалено
жіння отой ґвалт нещирих, убогих на розум, сліпих на почування людей, що й сами не розуміють, на яких недосяжних високостях над ними стоїть автор — не кажу вже „Марії“, а й гнівного протесту „Великомученице-кумо“ — з своїм справді людським і глибоко людяним поглядом. З високостів тих спокійно можна дивитися вниз на ту дрібноту, що плазує й галасливо метушиться під ногами у велетня. Будуччина не за нею, а за тим, хто обороняв право людини на вільне, людське, од крамарських обрахунків незалежне почування в коханні, хто за зразок людям виставляв тих, що „щирим серцем, не лукаво“ оддаються своєму почуванню. А за ким будуччина — за тим, певна річ, і справжня, щиро-людська моральність.
- 18. II. 1914.
- На Ігрені.
