черкесів, та від персів та турків. Верменьску землю завоювали турки, а грузинські царі боячись щоб і йіх землі не завоювали, піддались руським царям. Почали тоді руські царі воювати черкесів, одігнали од грузинскойі землі персів, одібрали у турок половину верменськойі землі, та тількі верменам та грузинам з того багато користи не ма: скрізь по йіх землях поставлено чиновників не таких, яких би ті сами грузини та вермени собі захотіли, а яких наше начальство пришле. Сскрізь там поставлено уряди та суди руські, хоть тамошні люде і не розуміють мови руськойі, а грузинам так і по школам не дають вчитись на йіх рідній мові. Верменам в школах трохи більше волі, — бо не всі ще вермени під нашим царем, так наше начальство дума принадити йіх до себе. Далі й з черкесами наше начальство, не стало на тому, щоб зупенити йіх, щоб вони других не чіпали, а стало однімати в них волю і в йіх землях і примусило мало не половину йіх вибіратись з рідного краю, а землі йіх поотбірало, а хто зостався, на тих, наложило податі. Багато на тому Кавказі пролилось крові черкеськойі і нашойі, багато грошей пішло
