за льготами чужі люде по наших місцях багатіли, а наші збіднялись, — бо чужі люде й податків давали менше, або й зовсім не давали і на війну з старостами не ходили, а знали тількі торг да ремество собі на користь. Так на нашій землі пани та начальство стало польске, городи та містечка май же совсім жидівські, а наші люде зостались тількі крепаки та хіба де бідніщі міщане. Так воно було, поки нашу землю од польского королевства забрали царі московські. Та з того не поліпшало, а ще погіршало, бо де й зосталось ще волі, й ту однято, ось хоть майдебурію міщанську.
А відкіля ж те московське царство узялось? спитав молодой парубок, що пильно прислухавсь до розмови.
А ось відкіля! — сказав Михайло. Слухайте далі!
Ще до татар руські люде то з нашойі кийівскойі Украйіни, то з Черниговщини, то з других північних руських земель посунулись далі на схід сонця і побудовали городи серед чужих людей чухонськойі породи. По городам цим засіли руські князі теж
