Сторінка:Сергій Подолинський. Про хліборобство. Частина перва. Про те, як наша земля стала не наша. 1877.pdf/68

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено
— 66 —


Не заступить син за батька, а батько за сина.

(на панщині)

Не диво, що наша мова і наша пісня не подобайеться панам та начальству. Воно б хотіло, щоб ми тільки й знали, що „стой прямо, сматрі браво, ружьйом дьелайх арашо!“ та кричали: „ради стараться, Ваше Високоблагородійе!“ та замість наших вільних козацьких пісень співали салдатські, ось таку наприклад:

Мы въ походѣ проходили,
Проходили по степямъ,
Мы свою кровь проливали
Подъ Варшавой на штыкахъ.
Какъ въ четвертомъ, пятомъ взводѣ,
Со знаменами впередъ,
Какъ шестой и седмой взводъ
Закричали всѣ: „Ура!
Государю честь — хвала!

Ось який салдатський рай нам розмальовують в тих піснях, що велять нам співати замість наших:

Пора нам, ребята, отця-неньку забувать,