пайеться московщини. Та все таки скільки часу вгайіть наш чоловік, скільки раз в дурні пошийеться, скільки з нього посміються та одурять його і пан, і купець, і брехач-адвокат, і судовик, поки він нахапайеться ційейі московщини!
Не було б цього, як би в нас не було панів та начальства, що говорять по чужому, як би в нас хоть в судах судили, а в церквах та школах вчили по нашому! І виучувались би наші люде далеко скоріш, ніж тепер, бо тепер заразом і букві вчи, і слова московські; і науку вчи, і мови, на котрій вона написана, не розумійеш зразу. Свій свойему, як кажуть, по неволі брат. Свій з свойім та по свойому швидче порадяться, щвидче стануть до купи, щоб помагаги в усякому ділі: чи ворога одігнати, чи яке діло зробити: вищі школи, залізні дороги, велики канави, або що завести, таке на що багато треба росходу, і чого не може зробити ні одна громада, ні один повіт. От тим то усі народи стараються, щоб вибитись з під чужого начальства, та жити на свойій волі, як сами схотять.
Недавно ще, років з шістьнадпять, італьянці повиганяли німецьке начальство, що поставив був цісарь австрийський на частині йіх землі, та тих
