Божевільні вогники блискали в його старечих очах. Ясне діло — мені трапився маніяк. То що-ж: може й він знадобиться?
— Пиймо!
Ох, брати мої, товариші! Мабуть і запоріжці такими кухлями не бавилися. Аж ув очах замакітрилось…
А німець розповідав далі:
— Коли намастити щось оцим киснем і відразу пустити електричний ток із цієї машинки — матимемо реакцію, що перетворює ту річовину, робить її прозорою, як чисте шкло. Ви Уеллса пам'ятаєте? Ви розумієте, чому це так? Вона після цієї реакції не відбиває променів спектра, але пропускає їх крізь себе. Мій афарбіт робить речі невидимими. І ви питаєте, на що це може знадобитися?
— О, я вже розумію, — заперечив я: коли-б знаття, яка штука сидить у вашій кешені, ми-б не брали цих рейтарських чобіт. Хай-би давали кружалки, а ви-б їх потім наафарбітували. Так дешево можна піячити.
Німець розсердився, взявся був за капелюха й півником наскочив на мене:
— Я працюю не для цих кружалків. Коли моя практика обмежувалася досі клізмами для покоївок їх величностей, так це не значить, що я повік не переступлю цього становища. Ерліх уславився аж 606-им своїм препаратом, а далі був іще кращий — 914-й. Я їх маю за ці десять років теж кількасот. І я досягну свого, чуєте ви, молодий неймовіро?! —
