… Об одинацятій годині редактор ізнов почув торохтіння візника.
— Товариш Троцький на вокзалі приймає членів парткому. Ось вам інтерв'ю, ось вам відчит про доповідь у партклубі.
— Яка доповідь? Вона-ж іще не починалась.
— Ну-у! Ось „Вісти“ вчорашні. На столі в тов. Троцького були. Доповідь на зборах харківської організації. Хіба за один день світ перевернувся, чи тов. Троцький свої погляди змінив?
— Михасику! Гонорар — рядок за десять. Варгань підзаголовки, щоб у вухах ляскотіли і в очах мелькотіли. Хай живе „Ревмолот“!
Михасик индичився, переказуючи вражіння:
— Мені що? Хіба мені вперше? Я колись і в Раковського інтерв'ю брав. А кумедно товариш Раковський вимовляє, знаєте: замісць незаможні селяни та „незамужні“. А потім ще: „кладіть меч в ножиці“.
… В друкарні робота шкварчала. Редактор сам випускати число прийшов.
— От Америка! Вони там іще слухають, а ми тут уже верстаємо повний звіт, — приказував хвальливо він, додивляючись, щоб після кожного ефектовного абзацу було в дужках — (гучні оплески).
— Як там був, — щасливо посміхався він, ідучи вдосвіта додому: „Taimes“ чи ,,Nu-iopk-Herald“ або-що. Резолюція тільки, скажу, та дебати не вмістилися — завтра будуть…
